ЖИВОКІСТ ЛІКАРСЬКИЙ
(окопних лекарственный, Sýmphytum officinále) — багаторічна трав'яниста шорсткощетиниста рослина родини шорстколистих. Має коротке кореневище з грубим (угорі—до 2 см завтовшки) м'ясистим гілчастим чорно-бурим коренем.
Цвіте з червня до вересня.

Поширення. Росте у вільшняках, на берегах річок, вологих луках по всій території України.
Заготівля і зберігання. Для ви¬готовлення ліків використовують корені рослини. Збирають їх восени. Строк придатності — 3 роки. Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад.

Коріння живокосту лікарського містить 0,2— 0,8 % алкалоїдів (лазіокарпін, циноглосин, алантоїн), дигалову кислоту, дубильні й слизисті речовини, аспарагін (1—3 % ), холін, крохмаль, цукри, ефірну олію, невивчений глікозид та інші речовини.

Фармакологічні властивості і використання.

Основними діючими речовинами кореня живокосту лікарського є алантоїн, слизисті й дубильні речовини. Вони зумовлюють протизапальний, обволікаючий і такий, що стимулює проліферацію клітин, вплив на організм. Є відомості про антипухлинну активність рослини. В минулому офіцинальна вітчизняна медицина використовувала живокіст лікарський при шлунково-кишкових розладах та як пом'якшувальний засіб при кашлі. В народній медицині рослину використовують при переломі кісток і пораненнях, виразці гомілки, і запальних процесах у шлунку, кишках, виразковій хворобі шлунка й дванадцятипалої кишки, хворобах нирок, туберкульозі легенів, бронхіті й тривкій діареї, для поліпшення обміну речовин, при фурункулах, виразках, абцессах. Зовнішньо рослину використовують у всіх випадках, коли треба прискорити загоєння: стоматиті, інфекційних тріщинах куточків рота, гнійничкових висипах, запрілості, тріщинах шкіри, трофічних виразках тощо.

Лікарські форми та застосування.

ВНУТРІШНЬО — відвар коріння (10 г сировинини на 200 мл окропу) по десертній ложці через кожні 2 години; настій коріння (2 чайні ложки сировини настоюють 8 годин на 300 мл холодної кип'яченої води, одержаний настій зливають, сировину вдруге заливають 200 мл окропу, через 10 хвилин проціджують і змішують обидві порції) по 500 мл за день, ковтками; настойку коріння (1 частина сировини на 5 частин 40 % -ного спирту) по 20—40 крапель 4—5 раз на день; дві столові ложки суміші коріння живокосту лікарського, листя м'яти перцевої (по 50 г), коріння солодки голої, валеріани лікарської, трави хвоща польового й листя меліси лікарської (по 25 г) настоюють 1 годину на двох склянках окропу, проціджують і п'ють по півсклянки 4 рази на день при виразці дванадцятипалої кишки; дві столові ложки суміші коріння живокосту лікарського й цикорію дикого, трави звіробою звичайного, хвоща польового, нагідок лікарських і споришу звичайного, листя подорожника великого (по 40 г) варять у 500 мл води 5 хвилин, проціджують і п'ють по півсклянки 4 рази на день при виразці шлунка.

ЗОВНІШНЬО — настій коріння (10 г сировини на 200 мл окропу, варять 10 хвилин, охолоджують, проціджують) для полоскання, промивання, примочок і спринцювань;

Суміш кореня живокосту з медом (замість настою коріння на молоці): свіжий або сухий, але розмочений, корінь товчуть на тісто, додають половинну частину меду й змішують; цю досить густу масу вживають по 1 чайній ложечці (запиваючи водою) 3 рази на день.

Мазь: свіжий потовчений корінь змішують наполовину з розігрітим свинячим жиром.
Щодо отруйності рослини існують дві протилежні думки.

1.00грн

Наявність на складі: немає