Крушина ламка – кущ, вiд 2 до 6 м заввишки. Кора його сизо-коричнево-фiолетова з бiлуватими плямами (під вepxнім шаром кори є шар червонуватого кольору, за яким можна iдентифiкувати крушину).

Поширення Крушини ламкої

Крушина трапляється серед чагарникiв, бiля рiчок i на вогких мicцях по всiй країні.
Сировина Крушини ламкої

Кора крушини – Cortex Frangulae.

Кору iз стебла i гiлок крушини збирають рано навесні (березень – квітень) перед появою листя в перiод посилення сокоруху. На кopi роблять кiльцеподібні надрiзи на вiдстанi 30 см один вiд одного, а пiсля цього сполучають поздовжнiми. Знята кора має товщину 2 мм. Сушать у затiнку чи в сушарцi при температурі до 100 С. При сушiннi не треба допускати подрiбнення кори, для чого її слiд розкласти на сiтки, i мати добру вентиляцію, в протилежному випадку вона легко чорнiє i плiснявiє. Висушена кора крушини зовнi бiлувато-коричнева. Має гірков'язкий смак, без запаху. Кора гігроскопiчна, тому треба зберiгати її в сухих i провiтрюваних примiщеннях. Однак пiсля висушування кора ще не придатна для вживання як лiкувальний засiб.

Її можна використовувати пiсля того, як пролежить 1 piк у сухому мiсцi чи пiсля прогрiвання при температурi 100 С протягом 1 год. За таких умов у складi її вiдбуваються змiни, необхiднi для одержання цiлющих антрахінонів. Фармакопейна сировина складається з трубочок i жолобчастих шматкiв. Зберiгають у темному, сухому i провiтрюваному примiщеннi. Допускається вміст вологи до 13%.
Хiмiчний склад Крушини ламкої

Вiдлежана кора крушини мicтить антрахiнони, зв'язанi з цукрами (глiкозиди) i у вiльному стані глiкофрангулiн, франгулiн, франгулаемодин, емодин, iзоемодин, хризофанову i франголову кислоти, алкалоїди, яблучну кислоту, смолу, малу кiлькiсть рамноцерину (сполуку церитинової кислоти з рамнозою), фiтостериновий спирт рамнол i гіркі речовини, якi надають сировинi дуже гіркого смаку.

Глiкофрангулiн (7%) являє собою аморфний свiтло-оранжевий порошок. При нагріванні в розведенiй сiрчанiй кислотi розпадається на франгулаемодин i цукрову сумiш, яка складається з молекули рамнози i молекули глюкози. При ензимному гiдролiзi глiкофрангулiн розпадається на рамнозид-франгулiн і молекулу глюкози. Сильну очисну дію кори крушини пов’язують з глікофрангуліном, а франгулін має слабшу проносну дію. Невідлежана кора крушини не мiстить глікофрангуліну і вільних антрахінонів, але багата на антрони, якi спричиняють побічну дiю (нудоту, блювання). З тієї ж причини свіжо висушена кора крушини не придатна для вживання.
Дія і застосування Крушини ламкої

Проносна дiя кори крушини зумовлена антраглікозидами. Вони гідролізуються у товстому кишечнику кишковими бактеріями і у меншій мірі ензимами, якi продукує слизова оболонка товстого кишечника. Одержанi емодини i хризофанова кислота редукуються кишковими бактерiями та ензимами до антропiв. 3 цими продуктами розпаду антраглiкозидiв пов'язана проносна дiя кори крушини. Вони посилюють перистальтику товстого кишечника, не подразнюючи слизової тонкого кишечника, тому кора крушини ламкої вважається нiжним проносним засобом. За дiєю вона подiбна до олександрiйського листа й ревеня.

Кора крушини використовується при хронiчних запорах, атонії кишечника, спастичному колiтi, запоpi при вагітності, геморої.

Народна медицина радить i зрiлi плоди крушини ламкої як протиглисний засiб, а також i при печiнкових хворобах.
Спосiб застосування Крушини ламкої

Кора крушини ламкої застосовується у виглядi вiдвару. 1 ст.л. кори заливають 500 г окропу. Варять 10 хв. Вiдвар приймають по 100 г тричi на день перед їдою. Дiя настає через 8-10 год пiсля приймання. Кору крушини використовують i у виглядi витяжки з 1-2 ч.л. кори i 200 г холодної води. Залишають настоятися протягом 12 год. Пiсля процiджування витяжку приймають по 80-100 г уранцi та ввечерi.

1.00грн

Наявність на складі: немає