Льон звичайний (Linum usitatissimum);
лён обыкновенный

Однорічна трав'яниста рослина родини льонових. Стебло пряме, циліндричне, вгорі розгалужене, 70–100 см заввишки. Цвіте у червні – серпні. Плоди достигають у серпні – вересні.

Поширення. Льон звичайний культивують як прядивну і олійну рослину.

Заготівля і зберігання. Для лікарських потреб заготовляють насіння льону (Semen Lini). Сім'я льону відпускається аптеками. Строк придатності – 3 роки. У народній медицині використовують і траву, яку заготовляють в період цвітіння рослини.



Хімічний склад.

У насінні льону звичайного є слиз (до 12 % ), вуглеводи, глікозид лінамарин та жирна олія (30–48 % ), до складу якої входять гліцериди ліноленової (35–40%), лінолевої (25– 35 % ), олеїнової (15–20 % ), пальмітинової і стеаринової кислот.

Фармакологічні властивості і використання.

Насіння льону належить до м'якодіючих проносних засобів. Набухаючи в шлунково-кишковому тракті, воно подразнює слизову оболонку кишок і цим посилює перистальтику. Швидкому просуванню кишкового вмісту сприяє й жирна олія, що є в насінні. Поряд з цим препарати з насіння льону мають обволікаючі й протизапальні властивості, зумовлені наявністю в ньому значної кількості слизу. Найдоцільніша форма застосування насіння льону – у вигляді слизу (Mucilaginis seminis Lini). Всередину його дають при запаленні слизової оболонки дихальних шляхів, травного каналу і органів сечовиділення, при загостренні виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, при харчовому отруєнні та у випадку запорів. Лікувальні властивості має і лляна олія (Oleum Lini). Її приймають усередину при спастичних запорах, дизентерії, геморої, нирковокам'яній і жовчнокам'яній хворобах, у разі порушень жирового обміну та при атеросклерозі. Настій сухої трави рослини використовують як сечогінний засіб при захворюванні нирок і сечового міхура. Свіжопотовчене лляне насіння використовують у вигляді припарок при фурункулах і наривах як засіб, що прискорює наривання їх. Лляну олію засто­совують для гоєння ран і опіків (в останньому випадку її змішують з сирим яйцем). З неї виготовляють препарат лінетол, який використовують для профілактики й лікування атеросклерозу. Проводять 4–5 курсів лікування з перервами між, ними на 2–4 тижні. Тривалість курсу лікування– 1 – 1,5 місяця. Лінетол

ПРОТИПОКАЗАНИЙ при гострих порушеннях функції кишечника (проноси) та при посиленні болів при холециститі. Як зовнішній засіб лінетол застосовують при опіках і променевих ураженнях шкіри.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо – настій сухої трави (1 столова ложка сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3-4 рази на день; слиз насіння льону (1 частино цілого насіння на 30 частин окропу, збовтують 15 хвилин, проціджують і віджимають) по чверті склянки 3 рази на день за 30 хвилин до їди, готуючи безпосередньо перед вживанням (курс лікування–2–3 тижні); свіжу лляну олію вживають по 1 столовій ложці 4–5 раз на день; лінетол (Linaetholum) приймають уранці безпосередньо перед їдою або під час їди по 20 мл (півтори столової ложки) 1 раз на день; столову ложку суміші лляного сім'я (20 г), плодів ялівцю звичайного (20 г), листя чорниці звичайної (40 г). і трави приворотня звичайного (10 г) настоюють 6 годин на склянці холодної води, кип'ятять 15 хвилин, проціджують і п'ють по 1 склянці 2–3 рази на день при діабеті.

Зовнішньо – суміш (порівну) лляної олії і вапняної води або суміш ретельно змішаних у пляшці 1 склянки лляної олії і 4 сирих яєць для лікування опіків.

1.00грн

Наявність на складі: немає